Сьогодні "на щиті" востаннє повернувся у рідне місто старший солдат 100-ої окремої механізованої бригади Микола Васильович Ковтонюк.
Квітами встелили останню дорогу додому загиблому захиснику та зустрічали Героя навколішки: і біля Рожищенського сироробного заводу, де працював Микола Ковтонюк; і біля школи, де пройшли дитячі роки; і на рідній вулиці, де зростав та мужнів.
Останні хвилини на батьківському обійсті. Біль, сльози, розпач. Війна осиротила ще одну українську родину.
І нема прощення нашим ворогам, бо вони забирають у нас найдорожчих - тих, кому б жити, кохати, будувати майбутнє вільної і незалежної держави.
Молоді українські патріоти, вчорашні випускники, виховані на ідеалах Майдану, добровільно стають на захист рідної землі, бо бачать своє майбутнє лише у вільній Україні.
Таким був і Микола Ковтонюк, котрий у складний для країни час зробив справжній чоловічий вибір і став контрактником Збройних сил України.
"Микола був надзвичайно світлою та щирою людиною. Врівноважений, з власною думкою, яку завжди міг відстояти. Він був з доброю душею та всім намагався допомогти. Комунікабельний, веселий, умів знайти спільну мову і з ровесниками, і з дорослими. Тому й мав багато друзів", - згадує свого учня класна керівниця Ірина Каленюк.
Оператор безпілотних авіаційних комплексів стрілецького батальйону 100-ої окремої механізованої бригади Микола Ковтонюк понад рік разом з побратимами мужньо протистояв ворогові.
23 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання між населеними пунктами Олексієво - Дружківка – Костянтинівка Бахмутського району Донецької області наш земляк отримав несумісні з життям поранення.
Від рідного дому траурний кортеж вирушив у центр міста, де біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида.
До спільної молитви за душу полеглого воїна та захисника Миколи Ковтонюка долучилися представники влади, військові, небайдужі жителі громади.
Невтішні у своєму горі батьки Героя, сестра, рідні та близькі. У траурі - уся громада, бо Україна втрачає свій цвіт.
Після прощання у центрі міста під звуки військового оркестру траурна процесія вирушила до храму Архістратига Михаїла, де відбулося відспівування Героя.
А далі велелюдною ходою молодого патріота Миколу Ковтонюка проводжали до місця вічного спочинку.
Останнє прощання, і синьо-жовтий стяг, яким була вкрита домовина загиблого, військові передають батькам Миколи Ковтонюка, як символ вільної і незалежної держави, за яку віддав життя їхній син-Герой.
Воїни почесної варти тричі відсалютували Герою, вшановуючи його ратний подвиг.
За народною традицією на кладовищі розділили весільний коровай.
Світла пам’ять і слава українському воїну Миколі Ковтонюку, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Тепер він лицар Небесного воїнства!
